Впровадження ініціативи Партнерства заради миру (ПЗМ) у 1994 р. додало нового виміру відносинам між НАТО та країнами-партнерами, який уможливлює прак­тичну співпрацю між військовими, що розвивається від­повідно до різних інтересів та можливостей країн-учасниць. Програма спрямована на вдосконалення можли­востей та потужності у миротворчій діяльності через спільне планування, підготовку, навчання, а відтак через досягнення взаємодії сумісності підрозділів країн-партнерів з відповідними силами країн — членів НАТО. Вона також має на меті сприяти прозорості у національному оборонному плануванні та бюджетному процесі, а також демократичному контролі над збройними силами.
Партнерство заради миру є важливою ініціативою, яку НАТО запропонувала на січневому 1994 року Брюссель­ському самміті Північноатлантичної ради. Метою Парт­нерства є посилення стабільності та безпеки по всій Європі.
Програма ПЗМ зосереджена на співпраці в оборонній галузі, але виходить за рамки діалогу та співробітництва і спрямована на досягнення реального партнерства. Вона допомагає посилити стабільність, зменшити загрозу миру та розбудувати зміцнені стосунки безпеки на основі практичної співпраці та відданості демократичним принципам, на яких ґрунтується Альянс. Відповідно до Рамкового документа ПЗМ, НАТО зобов'язується проводити консультації з будь-яким з активних партнерів, якщо цей партнер вважає, що існує безпосередня загроза його територіаль­ній цілісності, політичній незалежності або безпеці.
Рамковий документ включає конкретні зобов'язання, які має взяти на себе кожен учасник з метою співпраці з НАТО для досягнення цілей програми в цілому:
- сприяти гласності у національному оборонному пла­нуванні та бюджетному процесі;
- забезпечити демократичний контроль над збройними силами;
- підтримувати готовність та військовий потенціал, не­обхідні для участі в операціях під егідою ООН та/або ОБСЄ;
- розвивати відносини військового співробітництва з НАТО з метою спільного планування, підготовки та навчань, спрямованих на посилення можливостей учасників ПЗМ здійснювати місії в таких галузях, як підтримка миру, пошукові та рятувальні роботи, гума­нітарні операції та інші місії, щодо яких може бути досягнута домовленість;
- підготувати, в довгостроковій перспективі, підрозділи, здатні більш ефективно співпрацювати з силами НАТО.
У середині 1996 р. Альянс вирішив вдосконалити роль Партнерства, користуючись його динамікою та успі­хом. Весною 1997 р. міністри закордонних справ та обо­рони країн — членів Альянсу прийняли рішення про ши­рокий спектр заходів, спрямованих на вдосконалення, які додали ПЗМ нової якості і значно підсилили її у політич­ній, військовій, організаційній галузях та у сфері безпеки.
Вдосконалення ПЗМ є невід'ємною частиною зов­нішньої адаптації Альянсу. Поряд з особливими стосун­ками, які розвиваються між НАТО та Росією і НАТО та Україною, воно допомагає створити умови для нової, вдосконаленої системи безпеки в Європі.
Вдосконалена співпраця в межах ПЗМ включає ши­рокий спектр можливостей як у військовій, так і в інших галузях, пов'язаних з обороною, але тих, що не стосу­ються суто військових аспектів: питання протиповітряної оборони; управління повітряним простором; планування на випадок надзвичайних ситуацій, зокре­ма готовність до катастроф; концептуальні, планові та оперативні аспекти миро­творчої діяльності; консультації, управління, контроль (зокрема, системи зв'язку та інформації); матеріально-технічне забезпечення; врегулювання кризових ситуацій; оборонне планування та бюджет; оборонна політика та стратегія; демократичний контроль над збройними силами та оборонними структурами; радіоелектронна протидія; мовне навчання; медична служба; метеорологічне забезпечення сил НАТО/ партнерів; військова географія; військова інфраструктура; військові навчання та пов'язані з ними навчальні заходи; військова освіта: підготовка та доктрина; пересування та транспортування; навігаційні та ідентифікаційні системи, аспекти суміс­ності, процедури та термінологія; невійськові навчання та пов'язані з ними навчальні заходи; оперативні, матеріально-технічні та адміністративні аспекти стандартизації; планування, організація та управління національною науково-технічною діяльністю; планування, організація та управління національними програмами оборонних закупівель, міжнародна спів­праця в галузі озброєнь.