14.12.2010

Шановні пані та панове!

Радий можливості зустрітися й обмінятися думками з вами.

Рік, що минає, був одним із найбільш насичених подіями за останні десятиріччя.

На міжнародній арені і всередині країни ми відчували той рух модернізації, який почався і в світі, і в нашій державі.

В Україні з’явилася нова влада і, багато в чому, нова зовнішня політика.

Набір пріоритетів залишився незмінним, але підходи до цих пріоритетів та динаміка їх реалізації суттєво змінилися.

Ми бачимо Європейський Союз як оптимальну модель суспільного розвитку, економіки, публічних інститутів, а в перспективі – і як наш спільний дім.

Водночас у своїх очікуваннях на європейському напрямі ми спустилися із захмарних висот на ґрунт реальності.

Ми налаштовані без зайвого галасу досягати поставлених цілей, ніж піднімати галас і не досягати нічого.

Формула успішної зовнішньої політики в сучасній Європі проста: успішні реформи та демократія, помножені на здатність говорити зі світом однією мовою – мовою власних національних інтересів.

І перше, і друге, і особливо третє залежить, у тому числі, від вас, шановні дипломати.

Потрібні зміни. Потрібна результативна політика.

Бачу сучасну українську дипломатію не лише як рупор реформ, а й як безпосереднього учасника.

Наша політика має чітку мету – підняти й об’єднати країну, утвердити свободу й демократію, вивести економіку на рівень розвинених держав.

Тільки так ми зможемо забезпечити достойне життя для кожного українця, внутрішню стабільність та гідне місце України в світі.

Що б там не казали наші критики, реформи розпочалися: прийнятий новий Бюджетний кодекс, що істотно розширив фінансову базу місцевих бюджетів; ухвалений (хоча й не без мого вимушеного втручання) Податковий кодекс, який дозволяє знизити фактичне податкове навантаження на бізнес, спростити податкові процедури, зруйнувати їх «корупційну місткість», запровадити стимули інвестиційного розвитку та структурної модернізації економіки; розгорнута підготовка до наступного етапу пенсійної реформи; розпочато масштабну адміністративну реформу.

2011 рік повинен стати в Україні роком радикального реформування країни.

Одним із дієвих механізмів просування реформ мають стати 7 національних проектів, реалізація яких розпочнеться вже в 2011 році.

Йдеться насамперед про будівництво доступного житла для населення, оновлення автошляхів, розвиток агропромислового комплексу на основі сучасних екологічно чистих технологій, впровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальній сфері, муніципальному господарстві та побуті громадян тощо.

Кожний проект має вартість приблизно на рівні 300 млн. доларів США інвестицій.

Їх залучення стане пріоритетним завданням наших представництв за кордоном.

Масштабну програму економічних реформ неможливо реалізувати без реформування політичної системи, без здійснення рішучих кроків щодо боротьби з корупцією та підвищення прозорості у діяльності владних інститутів.

Працює робоча група з підготовки нового виборчого законодавства.

У найближчій перспективі країна отримає чесні, прозорі, ефективні та усталені правила гри у цій сфері.

Вам відомо про наші інші кроки, насамперед щодо реформування судової системи. Тому не буду зупинятися на них докладно. Підкреслю головне.

Просто реформ нам замало. Потрібний якісний стрибок. Тому питання я формулюю так – наскільки адекватною викликам сучасності є наша зовнішньополітична служба?

Серед її безперечних позитивів відзначу такі.

Перше. Особливо цінними вважаю досягнення на стратегічному напрямку нашої зовнішньої політики – європейській інтеграції України.

Наші відносини стали більш прагматичними, ми наповнили їх конкретним змістом.

Приєднання України до Договору про Енергетичне Співтовариство стало реальним проривом у нашій енергетичній інтеграції з ЄС.

Прийнятий на останньому Саміті Україна – ЄС План дій щодо запровадження безвізового режиму вважаю знаковою подією.

Друге. Поза всяким сумнівом, життєво важливим для України буде суттєве поліпшення відносин із Росією.

Протягом короткого терміну нам вже удалося кардинально оздоровити загальну атмосферу українсько-російських відносин і повернути їх на рівень справжнього стратегічного партнерства.

Показовим є прогрес у торговельно-економічній сфері. За 9 місяців обсяг торгівлі між Україною і Російською Федерацією зріс майже на 72% і склав понад 29 млрд. доларів.

Третє. Нова українська влада знайшла спільну мову зі Сполученими Штатами, причому в питаннях не лише двостороннього, а й глобального порядку денного.

На сьогодні ми чітко знаємо, в чому наш інтерес в діалозі з Америкою – розвиток демократії, сприяння реформам, нерозповсюдження зброї масового знищення, інвестиції тощо. А Сполучені Штати, у свою чергу, так само чітко бачать свій інтерес в Україні – в тих же питаннях. На цьому збігу інтересів, а також на знятті штучного напруження з Росією, базується справді стратегічний характер наших відносин.

Четверте. За цей рік Україна зробила рішучі кроки у напрямку розширення географічного спектру своєї зовнішньої політики.

Україна почала говорити зі світом найбільш універсальною мовою – мовою прагматизму.

І відразу стала більш зрозумілою.

Мій вересневий візит до Китаю був лише першою ластівкою процесу розширення обріїв вітчизняної зовнішньої політики.

Попереду – масштабне дипломатичне просування назустріч іншим країнам, які визначають обличчя нового, багатополярного світу, зокрема Японії, Індії, Туреччини, Бразилії, Мексики, Індонезії.

П’яте. Як результат – Україна почала краще сприйматися світом.

Переконливим свідченням цього є обрання України як майбутнього голови Комітету міністрів Ради Європи та ОБСЄ.

Розширення обріїв зовнішньої політики України має відбуватися паралельно з корекцією її ідеології, яка має базуватися на трьох «стовпах»: прагматизм, економізація та позаблоковість.

Для цього створені необхідні юридичні рамки: у липні цього року було схвалено Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

Я наголошую на прагматизмі, оскільки без формулювання власних інтересів не може бути повноцінного діалогу в сучасному світі.

Без прагматичної національної основи не може бути ні перспективних союзів, ні повноцінної міжнародної спільноти.

Як не може бути і справжнього стратегічного партнерства – якщо не поважаються права українських громадян та дискримінується вітчизняний бізнес.

Я відзначаю економізацію, тому що це обличчя і головний прояв прагматизму.

Сьогоднішні міжнародні відносини, сьогоднішня дипломатія – це професія, орієнтована на конкретний результат.

І цей результат, а отже, і якість вашої роботи, шановні пані та панове посли, вимірюється конкретними цифрами, у тому числі обсягами торговельного обігу та інвестицій.

І нарешті – позаблоковість.

На моє глибоке переконання, цей вибір є для України безальтернативним.

Треба усвідомити: наші проблеми ніхто за нас вирішувати не буде.

Ні безпекові, ні економічні, ні будь-які інші.

Як держава, що добровільно відмовилася від ядерного потенціалу, ми маємо право і будемо вимагати підтвердження гарантій безпеки світових ядерних держав.

Проте реальність полягає у тому, що це складний процес, а безпеку України треба забезпечувати вже сьогодні.

Знаю, що після багатьох років політики євроатлантичної інтеграції проголошення позаблокового характеру України було сприйнято у світі неоднозначно.

У цьому зв’язку скажу, що в політиці, як і в житті, треба ставити ті цілі, яких можеш досягнути.

Сподіватися, що геополітична атмосфера на континенті зміниться тільки тому, що ми цього дуже хочемо, – це був не патріотизм.

Це було, дипломатично кажучи, мрійництво. У мене політичні підходи інші.

Тому ідея позаблоковості – не суб’єктивна примха нової влади, а об’єктивна потреба нової України.

Шановні пані та панове!

В епоху глобалізації темпи геополітичних трансформацій прискорюються з кожним роком.

Відповісти на її нові виклики світова спільнота може тільки спільно, а це вимагає вироблення нової філософії міжнародного життя.

У таких умовах ускладнюються завдання й робота української дипломатії.

У даний час триває розробка основоположних концептуальних документів – Стратегії національної безпеки України та Стратегії зовнішньої політики України.

Скажу лише одне: це не повинні бути документи заради документів.

Це мають бути глибоко аналітичні розробки, які точно аналізували б стан речей, визначали цілі й ставили завдання, а також скеровували на результативну дію.

А тепер більш конкретно по напрямах.

Першим і головним завданням вітчизняної дипломатії залишається європейська інтеграція.

Зусилля мають бути зосереджені на укладенні вже в близькій перспективі Угоди про асоціацію.

Підписання цього документа матиме для України історичну вагу й створить плацдарм для подальшої євроінтеграції.

Невід’ємною частиною Угоди є зона вільної торгівлі.

Темпи важливі, але головне – якість.

Зона вільної торгівлі має надати українським виробникам реальний доступ до ринку ЄС й обумовити поширення на Україну свободи руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

План дій щодо запровадження безвізового режиму зобов’язує нас до здійснення реформ у міграційно-візовій сфері.

Ми не маємо права знову розчарувати власних громадян, які втомилися стояти в чергах перед посольствами.

Європейська інтеграція – це на 50% виконання домашніх завдань Україною і на 50% – політичне рішення Європейського Союзу.

Свою половину шляху ми зобов’язані пройти самі. Не заради ЄС, а заради самих себе.

Справа дипломатії – забезпечити допомогу ЄС Україні в проведенні реформ, постійно тримати Брюссель і всі європейські столиці в курсі наших перетворень та в наступальному дусі використовувати кожне позитивне зрушення для просування країни шляхом євроінтеграції.

Хочу ще раз наголосити, що саме членство в Євросоюзі стане головною й остаточною запорукою безпеки України в умовах позаблоковості.

Безпека – друге, на чому хотів би зупинитися.

Наше рішення про неучасть у військових союзах – не самоусунення від проблем.

Це, скоріше, створення умов для безперешкодного безпекового співробітництва України з усіма провідними світовими силами.

У відносинах з НАТО ми прибрали безплідну політичну риторику. Натомість залишилася конкретна робота.

Це, передусім, реалізація річних національних програм співробітництва Україна–НАТО, здійснення внутрішніх реформ та модернізації в оборонній сфері відповідно до європейських стандартів.

Це участь у програмі «Партнерство заради миру», боротьба з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та піратством, це співпраця у невійськових сферах – у науці, екології, запобіганні надзвичайним природним та техногенним ситуаціям.

Ми й надалі будемо утверджувати свій авторитет як одного з найактивніших контрибуторів миру й безпеки.

Україна зацікавлена в удосконаленні європейської архітектури безпеки.

Конкретним безпековим завданням України є участь у врегулюванні Придністровського конфлікту.

Маємо активізувати цей процес, виходячи з принципу непорушності суверенітету й територіальної цілісності держав у міжнародно визнаних кордонах.

Третім напрямком діяльності зовнішньополітичної служби є її економізація.

Сила економіки, як відомо, могутніша за силу зброї. Це та сила, яку не тільки поважають, а й вітають у всьому світі. Саме в економіці лежить ключ до успіху України в усіх міжнародних сферах, включаючи й членство в Євросоюзі.

Промисловий, аграрний, ресурсний, інтелектуальний та кадровий потенціал України дає нам змогу ставити перед собою в економічній сфері найамбітніші цілі.

У рамках щойно започаткованої адміністративної реформи мною прийнято рішення створити Міністерство економічного розвитку та торгівлі України.

Маю надію, що цей крок допоможе належним чином реформувати та посилити зовнішньоекономічний блок державного управління.

Наступне коло питань, які я хотів би обговорити – двосторонні та багатосторонні відносини України.

Почну з наших стратегічних партнерів, передусім Росії та США.

Маємо закріпити й розвинути прогрес, досягнутий у відносинах з Росією, надолужити втрачене за роки безплідного протистояння.

Серед першочергових завдань – підписання Декларації про зміст українсько-російського стратегічного партнерства, Програми економічного співробітництва між Україною і РФ до 2020 року, демаркація державного кордону на суходолі та делімітація морського кордону, вирішення питань, пов'язаних з перебуванням Чорноморського флоту РФ на території України.

У співробітництві з Росією виходимо з принципів рівноправності, взаємоповаги, прагматизму й обопільної вигоди.

У 2010 році українсько-американські взаємини були позначені конструктивними контактами на найвищому та високому рівні.

Українська дипломатія має повною мірою використати можливості, які відкриває стратегічне партнерство із США: у подоланні економічної кризи та у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями; у вирішенні безпекових питань; у сфері науки й технологій, модернізації енергетичного комплексу.

Особливу увагу прошу приділити розвиткові торговельно-економічних відносин та залученню американських інвестицій в Україну.

Рівень економічної співпраці зі США вважаю хронічно недостатнім.

Стратегічним завданням є наповнення реальним змістом усього спектру нашого співробітництва із країнами Євросоюзу, передусім з Німеччиною, Францією, Великою Британією, Швецією, Іспанією та Італією.

До кожного члена ЄС ми повинні підходити як до стратегічного партнера, оскільки від кожного з них залежатиме наш вступ до Європейського Союзу.

Нам особливо важливо зміцнювати зв’язки з тими, хто підтримує європейську перспективу України.

Водночас ще більш важливо поліпшувати взаємини з тими, хто скептично дивиться на нашу перспективу.

Під кутом євроінтеграції слід розглядати й відносини з майбутніми членами ЄС, зокрема з балканськими країнами.

Уже сьогодні необхідно забезпечити їхню завтрашню підтримку України.

Першочергове значення для України має утвердження міцних партнерських відносин з усіма без винятку сусідніми країнами, як членами, так і не членами Європейського Союзу.

Необхідно вжити додаткових зусиль для розв’язання відкритих питань з Румунією та Молдовою, не поступаючись при цьому власними національними інтересами.

Ці країни мають почати по-іншому сприймати нашу державу.

Вони мають відчути: час розм’яклої України минув. Це – велика, сильна й перспективна держава, з якою вигідно й корисно дружити.

Загалом же Україна має всі підстави й можливості для того, щоб закріпитися на позиції впливової регіональної держави у політичному, економічному та безпековому вимірах.

Це амбітна, але цілком реальна мета.

Цій меті повинна бути підпорядкована й наша участь у таких регіональних організаціях, як ОЧЕС, ГУАМ, Дунайська комісія, в роботі яких маємо ставити наголос, передусім, на економічній складовій.

Нарешті, ще раз підкреслю необхідність розширення географії активних дій української дипломатії, перш за все у світлі економізації нашої зовнішньої політики.

Партнерство з такими центрами сили, як Китай, Індія, Бразилія, Південна Корея, країни арабського світу обіцяє Україні значні економічні вигоди – приплив інвестицій та реалізацію спільних масштабних проектів.

І Міністерство закордонних справ має забезпечити реалізацію цих завдань.

Менш економічно розвинені держави Азії, Африки та Південної Америки мають розглядатися як простір для просування української промислової й сільськогосподарської продукції та передових технологій.

У найближчі роки на українську дипломатію чекає активна робота в провідних міжнародних організаціях.

Перш за все необхідно сконцентрувати зусилля, щоб забезпечити обрання України непостійним членом Ради Безпеки ООН на термін 2016-2017 роки.

Іншим важливим завданням в рамках Об’єднаних Націй є належна організація Міжнародної конференції високого рівня «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього», яка під егідою ООН відбудеться у квітні 2011 року.

У 2011 році Україна головуватиме у Комітеті міністрів Ради Європи.

Це чудова нагода зміцнити авторитет України як демократичної європейської держави, що здатна відігравати активну роль у житті всього континенту і має всі підстави претендувати в перспективі на членство в ЄС.

Головування України в ОБСЄ у 2013 році дає нам шанс утвердити свої позиції як одного з лідерів у створенні сучасної архітектури безпеки в регіоні.

Два роки, що залишилися до початку головування, ми повинні максимально використати для належної підготовки до цієї відповідальної місії.

Окремо хотів би зробити наголос на участі України в СНД. Ви чули, на останньому саміті я зробив наголос на тому, що Україна значно активізовуватиме там свою участь. Ми дуже зацікавлені в співпраці з колишніми державами СРСР як на двосторонньому рівні, так і на рівні створення зони вільної торгівлі з цим союзом. І позиція України буде значно активнішою, ніж вона була до цього. Ми знаємо, що одним із головних завдань є диверсифікація джерел постачання енергоносіїв. І на цьому шляху важливу роль будуть відігравати країни Середньої Азії та Прикаспійського регіону. Безумовно, участь Росії в цьому союзі є ключовою. Але ми ставимо завдання отримання можливості кожної держави у цьому союзі мати гідне місце і на рівних співпрацювати.

На завершення хочу привернути вашу увагу до роботи на інформаційному напрямі.

У період, коли Українська держава починає реально працювати, міжнародна, передусім європейська спільнота, має бути детально поінформована про хід наших перетворень.

Вона має бути певною, що Україна твердо йде шляхом демократії та суспільно-економічних реформ.

Диппредставництва повинні посилити роз’яснювальну роботу, послідовно розвінчувати наявні негативні стереотипи, а подекуди й цілеспрямовані дезинформаційні кампанії проти України.

Шановні пані та панове посли!

Зовнішньополітична діяльність України має бути планомірною та системною!

Зустрічі на найвищому рівні повинні бути логічним завершенням тривалої та копіткої роботи посольств і Міністерства закордонних справ.

Ініціативи, які вносяться МЗС та посольствами України, мають бути не пустопорожніми, а далекоглядними, ґрунтовними.

Має удосконалюватися взаємодія між МЗС та Адміністрацією Президента України.

Вважаю, що така співпраця сприятиме підвищенню ефективності реалізації зовнішньополітичного курсу нашої держави, а також зміцненню позицій України на міжнародній арені. Дуже важливу роль буде відігравати співпраця нашого дипломатичного корпусу з Кабінетом Міністрів та Верховною Радою, і зокрема – депутатським корпусом.

Адже уся українська дипломатія, як, власне, і уся владна вертикаль, має говорити в один голос.

А це, повірте, позитивно сприймається нашими іноземними партнерами. І ви це знаєте як ніхто більше.

І насамкінець.

МЗС має повною мірою виконувати координуючу роль у реалізації зовнішньої політики України.

У дипломатичної служби для цього є усі необхідні інструменти.

Зі свого боку запевняю, що як Президент робитиму все від мене залежне, щоб українська дипломатія могла якнайкраще виконувати свою місію.

Від щирого серця ще раз висловлюю вам вдячність за вашу роботу й бажаю нових успіхів на службі Україні.

Дякую за увагу.

За матеріалами: http://www.president.gov.ua