|
ДЕРЖАВНА
ПОДАТК4ОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від
26.01.10 р. №859/М/17-0314
Щодо
плати за землю
Шановний
Володимире Володимировичу!
Державна
податкова адміністрація України розглянула Ваш лист від *** щодо орендної
плати за землю і повідомляє.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від
25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі - Кодекс), а справляння плати за землю
– Законом України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ
(далі - Закон № 2535).
Відповідно до статті 2 Закону № 2535 та статті 206 Кодексу використання
землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного
податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки
земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують
земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється
орендна плата.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності
або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю
(платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар (стаття
5 Закону № 2535).
Згідно статті 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної
плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян)
самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку
за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному
органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки
податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним
податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Орендні відносини в Україні регулюються Законом України від 06.10.1998
року № 161-ХIV „Про оренду землі” (далі – Закон № 161) статтею 1 якого
визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне
володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для
здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 5 Закону № 161 встановлено, що орендарями земельних ділянок є
юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить
право користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за
яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку у
користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну
ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем
є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків,
порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття
15 Закону №161).
Статтею 13 Закону № 2535 встановлено, що підставою для нарахування орендної
плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,
є договір оренди такої ділянки.
Орендна плата за землю, як визначено статтею 21 Закону № 161, це платіж,
який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 16 Закону № 2535 облік громадян - платників земельного
податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної
власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1
травня.
Статтею 14 Закону № 2535 визначено, що нарахування громадянам сум земельного
податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної
власності проводиться органами державної податкової служби, які видають
платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення
платежу.
Згідно статті 17 Закону № 2535 земельний податок, а також орендна плата
за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується
рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Враховуючи вищезазначене, громадянин - орендар сплачує орендну плату за
земельну ділянку державної і комунальної власності рівними частками до
15 серпня і 15 листопада на підставі договору оренди.
З повагою
Заступник Голови С.І. Лекарь
|