ДЕРЖАВНА
ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 17.05.10р. № 9594/7/17-0717
ВИТЯГ
Про розгляд листа
Державна податкова адміністрація України відповідно до Закону України
„Про інформацію” розглянула ваші запити *** і повідомляє.
Законом України від 22.05.2003 року № 889 „Про податок з доходів фізичних
осіб” (далі – Закон №889) встановлено різні ставки оподаткування доходів
резидентів та нерезидентів, тому визначення країни, резидентом якої
є фізична особа, є основним для вирішення питання щодо ставок та порядку
оподаткування доходів фізичних осіб.
Стаття „Резидент”, яка є обов’язковою для усіх міжнародних договорів,
визначає резиденцію як державу, у якій фізична особа підлягає оподаткуванню
на підставі її місця проживання, постійного місця перебування, громадянства
тощо, та як державу, яка накладає необмежене податкове зобов’язання
– „повну податкову відповідальність” на цю особу за її всесвітнім
доходом, тобто за усіма доходами із усіх джерел, включаючи і закордонні.
Резиденція визначається за внутрішнім законодавством, і тільки якщо
інша країна претендує на резиденцію особи, тоді застосовуються положення
міжнародного договору (для визначення резиденції тільки в одній країні).
Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону №889 встановлено, що з метою оподаткування
нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична
особа - резидент відповідно до цього підпункту – це фізична
особа, яка має місце проживання в Україні.
Згідно з Цивільним кодексом України (ст.29) місцем проживання
фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне
для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному
пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно із ст.3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV „Про
свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (далі
– Закон № 1382) вільний вибір місця проживання чи перебування – це право
громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства,
які на законних підставах перебувають на території України, на вибір
адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть
проживати чи перебувати. Місцем проживання фізичної
особи Законом №1382 визначено адміністративно-територіальну одиницю,
на території якої особа проживає строком понад шість місяців
на рік (тобто більше 183 днів у календарному році). Відповідно
до ст.6 Закону №1382 іноземець чи особа без громадянства, які перебувають
в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після
прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
При цьому згідно із ст.3 цього Закону відомості про місце проживання
мають бути внесені до паспортного документа із зазначенням адреси житла
та внесення цих даних у реєстраційний облік, що здійснюється відповідним
органом, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади
з питань реєстрації.
Також пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону №889 передбачено, що у разі якщо
державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна
визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного
проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо
перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день
приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому, відповідно до ст.1 Закону №889 податковий (звітний) період
– це проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого
місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього
місяця такого періоду. Податковий (звітний) рік розпочинається 1 січня
поточного року і закінчується 31 грудня поточного року. Враховуючи те,
що у платників податку (як резидентів, так і нерезидентів), оподатковуваним
доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з Законом
№889, нарахований (виплачений) на його користь протягом звітного
податкового періоду, а також наведені норми Закону №1382, статус
резидента України визначається в межах звітного податкового (календарного)
року.
Постійне місце проживання – це місце проживання на
території будь-якої держави не менше одного року громадянина,
який не має постійного місця проживання на території інших держав і
має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку,
не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання
не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань
за договором (контрактом) (ст.1 Закону № 1382)).
Всі зазначені дані мають бути документально підтверджені копіями відповідних
документів.
З податкового періоду (місяця), в якому пред”явлено повідомлення і до
закінчення звітного податкового року, оподаткування доходів іноземця
провадиться відповідно до правил, встановлених Законом №889 та за ставками,
встановленими пунктами 7.1, 7.2 та 7.4 ст.7 цього Закону. В іноземців,
які не виявили бажання визначити себе резидентами України, доходи з
джерелом походження з України оподатковуються за ставкою, встановленою
п.7.3 ст.7 Закону №889.
Заступник Голови С.І.Лекарь